10 березня 1861 року у Санкт-Петербурзі пішов із життя видатний український поет Тарас Шевченко
Сьогодні вся Україна із скорботою вшановує пам’ять великого Кобзаря – Тараса Григоровича Шевченка. Життя, діяльність такої великої постаті як Шевченко буде оцінюватись ще не однією сотнею поколінь.
Важким було його життя - рано втративши матір, а потім і батька, він з дитинства зазнав багато горя і знущань. З 47 років життя поет пробув 24 роки у кріпацтві, 10 на засланні, а решту — під наглядом жандармів. Революційна творчість Шевченка була одним із головних чинників формування національно-політичної свідомості народних мас України. Вплив Шевченка на різні сторони духовного та національного життя нації відчуваються і сьогодні.
10 березня 1861 року, тобто в такий самий як сьогодні день, не стало великого Кобзаря. На кошти друзів 13 березня його було поховано спочатку на Смоленському православному кладовищі в Петербурзі.
Після того, як п'ятдесят вісім днів знаходився прах Т. Г. Шевченка в Петербурзі, його домовину, згідно із заповітом, за клопотанням Михайла Лазаревського, після отримання ним дозволу в квітні того ж року, перевезено в Україну і перепоховано на Чернечій горі біля Канева. Немає великого поета, але жива пам’ять про нього.
Кожна наша родина має збірку творів великого Кобзаря. З дитинства ми знаємо на пам’ять його величні вірші. Адже Шевченкові належить виняткова роль у формуванні української національної ідеології, надавши українській мові статусу мови літературної.
